День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!

День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!
День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!

Усі ми знаємо, що наша країна має багату культуру, безліч цікавих звичаїв та свят. Таким святом є і  Калита, або День святого Андрія, що припадає на ніч і день 13 грудня.



Це день календаря, суть якого полягає в переведенні юнаків та дівчат у доросле життя. Отже День Андрія – справді парубоцький день, в обрядах якого проглядаються ще дохристиянські традиції.

Традиційно святкування Калити складається з двох частин. Перша – дівоча – гадання та ворожіння. Давайте поговоримо про ворожіння трохи докладніше.

День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!
День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!

Вірили, що обличчя судженого можна побачити, зазирнувши опівночі в ополонку з крижаною водою. Звісно, ополонку можна замінити дзеркалами, адже поверхня, що відображає навколишнє, має магічну силу шляху до паралельного світу. Дзеркала повинні бути абсолютно чистими, без жодних подряпин. Опівночі потрібно запалити свічки, та поставити два дзеркала “коридором” – одне напроти одного. У кімнаті повинна лишитись лише дівчина, ща гадає, максимум можна залишити лише найближчу подругу. Стороння людина не має права дивитись у дзеркало, турбувати або розмовляти з тим, хто гадає. Людина, що сіла ворожити, повинна дивитись у дзеркало уважно і непорушно, направляючи свій погляд у кінець дзеркального коридору. Перед початком видіння дзеркало тьмяніє. а свічки втрачають свій початковий вигляд. У той час, коли видіння з’явиться, слід негайно порушити коридор. Чому? Вважається, що побачене може вийти за межі дзеркала, та затягнути дівчину з собою.

Також здавна дівчата виходили на вулицю, та питали у першого незнайомця ім’я. Яке ім’я назвали – так зватимуть і майбутнього чоловіка.

І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:
     

Святий Андрію, 
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.

Хто перш за всіх заміж вийде, визначали так: від стінки п’ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею – буде справляти весілля другою; за другою – третя і так далі.

Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не зрушувала з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений і шукатиме.

Друга частина Андріївського обряду — прихід до хати парубків із подарунками. Дівчата перешкоджали їхньому приходові: перемотували мотузкою стежку, глузували, згодом запрошували за гостинний стіл. Після вечері тривали ігри та забави.

Наприклад, найоголовнішою забавою було відкусування традиційної страви цього свята – печива “калити”.

День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!
День святого Андрія. Гадаємо на нареченого!

Печиво прив’язували якнайвище попід стелею, а потім юнаки та дівчата мусили із зав’язаними очима дострибнути до нього і відкусити шматочок. Уявляю, як весело було за цим спостерігати!

Також існує така прикмета: якщо до 13 грудня сніг не випаде, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – навпаки, холодна й сніжна.

Але все це – лише мала частка вірувань і прикмет, що дійшли до нас від наших предків. Але і досі “Андріївські верочниці”, або Андріїв День – це колоритне свято, привід зібратися, весело провести час, посміятись, поглузувати та розважитись, причому не лише для молоді, але й для старшого покоління.

Давайте ж шанувати наші чудові традиції! 😉