Осінній вальс

Життя несе багато коректур. Воно непередбачуване, сміливе, воно чарівне. Інколи кожному із нас хочеться зупинитись хоч на мить та відчути те, що ми по – справжньому живемо.



Осіння пора – яскраве засвічення того, що усе в цьому світі має свій початок та кінець. Кожна деталь масштабного Всесвіту має свій рух, яий підвладний часу.

Легенький вітерець подув із заходу на схід, листя опало з дерев. Барви природи змінились на холодніші, багряніші. Кропіткий час не полишає нікого. Він пронизливо стукотить у наші дні для того, щоб принести чергову зміну.

Коли дивлюсь на тихий , майже бездиханний осінній парк, то бачу у ньому уже доволі літнього арф” яра, котрий створює на своєму інструменті м” яку та духмяну мелодію осені.

Бриньчить десь сумна роз” ятрена річка останніми краплинами літа. Роз” єднані хмари, загорожуючи сонце, скроплюють землю холодним , але таким романтичним дощем.

Осінь прекрасна у всьому, у ній живе дух помаранчевої казки, який повертає нас у солодке та веселе дитинство.