Останній лист



Ти посміхаєшся мені із монітору,

Чотири знімки із нового фотосету…

Занадто холодно, як на осінню пору,

Занадто розписалися поети…

 

Я пам’ятаю все: по сантиметру,

І кожну каву, кожну ложку цукру…

Не забуваються, повір мені, моменти,

Як цілував уперше Твою руку…

 

Ті всі листи, які віддав вогню,

Твоє волосся, що тепер для вітру,

Та половина серця, де «люблю»…

Продовжує щовечора щеміти.

 

Ми забувалися, вели себе, мов діти,

Ми не зважали, що там скажуть люди…

Де це тепер? Продовжує боліти

Моя душа. Мабуть, вона у грудях.

 

Останній лист летить в осінню пору,

До Тебе, що тепер п’є каву з іншим…

Ти так далеко, але зовсім поруч.

Чекаю відповідь. П.С.: Напишеш?

 

20.10.14

(с) Володимир КУЧЕРЯВИЙ