Впізнай першокурсника!

Ми часто досить скептично ставимося до людини, яка весь час робить з мухи слона, нервово ловить дрижаків й завжди перебуває в стані емоційних конвульсій, чи не так? Таких людей, зазвичай, називають холериками. Але навіть,  якщо формування твоєї нервової системи інакше, це не важливо, ти все одно станеш такою людиною, коли вступиш до інституту. Так, першокурснику, ти псих! Брак впевненості, страх нового середовища, оновлений соціум, який сто відсотків щось від тебе хоче, а ти не можеш докумекати що саме!



Як ми палимося? Як нас вираховують? Насправді все дуже просто. Провівши масу опитувань, поспостерігавши за телятами-бакалаврами, мені стало зрозуміло на шо ми схожі, коли елементарно ходимо коридорами і шукаємо аудиторію. На тюленей! Вони теж, хоч за своєю природньою поведінкою, створюють певні звуки, які чітко дають зрозуміти, шо вони в небезпеці. Ми – люди, ми не вміємо мукати і кукурікати, ми вміємо тільки хаотично бігати інститутом і зривати навчальний процес, шукаючи потрібний кабінет. Те відчуття, коли ти відважно готуєшся до серйозних семінарів з предметів, розклад яких кожного разу дивишся на фото в твоєму телефоні… Те відчуття, коли цей телефон йде в режим «Я спати»… Мене , як першокурсника, протягом багатьох фейлів і незручних ситуацій проінформували, як потрібно позбутися цілковитої дезорієнтації і злитися з духом інституту:

Перше – не тупити. Завжди можна когось тактично потурбувати й розробити чіткий конкретний вихід з ситуації.

Друге – запам’ятати, або вивчити імена, прізвища, по-батькові тих людей, хто тебе навчають. Цей незручний момент, коли ти тормозиш, як інтернет без вай-фаю, щоб спитати what is going on??

Третім психологічним кроком стане склад твого характеру, або його формування. Назавжди закарбуй собі на носі, що Київ – це така неймовірна столиця, що всі водії настільки захоплюються краєвидом, що створюють затори, в яких запах природи насолоджує міських жителів. Тому розраховуй час.

Четвертим кроком у твоєму психоаналізі буде назва колись популярної пісні Леді Гаги – ” Poker face”. Не плутайте це з пофігізмом. Такий фейс потрібен для того, щоб створити видимість впевненості, не лякати оточуючих своєю метушнею.

П’ятою ланкою стане усвідомлення того, що Ви зробили крок у нове життя, у нове середовище, у якому Ви будете існувати щонайближче чотири роки. Щоб зрозуміти це, потрібно лише створити умови, які допомогли б Вам “перекантуватись” у складні часи”, подолати труднощі: друзі, конспекти, цілковита зайнятість. Work hard!

І, продовжуючи думку про працьовитість і наполегливість, можу сказати, шо попередні складові і є ключем до успіху. Шоста сходинка – це старанність і цілеспрямованість. Коли Ви будете лускати, як волоські горіхи, граніт науки – будьте певні, камінь з Ваших плечей розсиплеться на тисячу дрібниць.

І сьомим, ключовим пунктом, є, звісно, віра. Віра в себе, в свої сили. Ми – люди, не примати, ми можемо переборювати свої страхи, формувати сильну особистість, яка, вже випускником, піде у не менш сильне життя.

Новизна лякає. Але хто казав, що чорному коту теж не везе?!

abturnt1_57767162_orig_ (1)