Витри сльози, дівчина – Україна!

Витри сльози, дівчина-Україна
Витри сльози, дівчина-Україна

Бліда й посивівша дівчина прокинулась вранці,
І в мить обірвався тремтячий в повітрі туман. 
Потерши с просоння закляклі від холоду пальці 
Вона усміхнулась, над горіччю печених ран.



Хотіла побігти, та мимоволі спинились..
Розруха, мов пастка, ревіла у слід: «Не тікай..!»
Заплаканим зором вона навкруги подивилась,
Все чорне й бридке, але рідний до болю цей край..

Голова розпухала від жалісних стонів сверепих,
На ковдрі розбита губа залишила свій біль..
Та знала вона: нема щастя й в країнах далеких
Де солодка картинка, наприсмак солона, як сіль..

Поламані ребра – це спогад від малоросів.
І біль цей втамує не морфій, а праведний гнів,
ЇЇ заспокоїть лише пишний дух сінокосів,
Що  на сторожі її вкрай заляканих снів.

Стій!
Не женися за мною омана!
Стій!
Не ходь слідом за мною печаль!
Я не стражник твого отамана…
Просто очі прикрила вуаль.

Зупинилась…

Свічу запалила, наділа рясну балаклаву .
Віночком прикрита страждаюча голова.
А сльози текли, під крики: “Героям Слава”!
А руки здіймались, немов би у них булава.

Витри сльози, дівчина-Україна
Витри сльози, дівчина-Україна
  • Леся :)

    мені подобається, гарно. закінчення сильне.