12 корисних і 12 шкідливих слів для наших дітей — вчимося говорити правильно з молодшим поколінням

Слово надзвичайно сильне: ним можна і вбити, і повернути до життя. Особливо з дитинства закарбовуються в нашій пам’яті ті слова від найближчих людей — батьків. Добрі настанови змінюють нас на краще, а гнівливі сіють тривогу і сумнів ще на багато років наперед. Вчені давно довели, що саме найпростіші та звичайні фрази можуть дуже впливати на формування дитини, її самооцінку.

Які 12 речень дуже негативно впливають на дітей і чим можна їх замінити.

Не треба казати: «Я так пишаюся тобою!» чи «Прекрасна робота!»

Спробуйте: «Ти можеш пишатися своєю роботою!» або «Як швидко ти закінчив цей ребус!»

Перша фраза здається невинною, але все не так просто. Коли батьки хвалять дитину за кожну дрібницю, наприклад за те, що вона доїла обід чи намалювала малюнок, ця фраза втрачає свою важливість. Замість цього спробуйте хвалити конкретні досягнення дитини, вчіть її бути самокритичною і пишатися тими речами, які вона справді чудово зробила.

Не треба казати: «Зачекай, ось прийде твій тато (мама) додому!»

Спробуйте: «Будь ласка, не роби так більше. Мене це дуже засмучує, тому що…»

Коли ви промовляєте першу фразу, ви «відкладаєте» наслідки за погану поведінку дитини. Не виключено, що до повернення батьків додому дитина забуде, що сталося. А ще гірше, що ви лякаєте дитину її ж батьками й так применшуєте їх авторитет. Спробуйте розв’язати проблему самостійно і пояснити дитині, чому вас засмучує її поведінка.

Не треба казати: «Як минув твій день?»

Спробуйте: «Які гарні події сталися з тобою сьогодні?»

«Як минув твій день?» — це насправді порожнє запитання, на яке передбачається однозначна відповідь. Якщо ви цікавитесь здобутками дитини за день, додаткові запитання допоможуть одержати відверті відповіді.

Не треба казати: «Поки не з’їси суп, солодкого не отримаєш».

Спробуйте: «Спочатку у нас суп, потім десерт».

Коли дитина чує першу фразу, цінність десерту для неї зростає, при цьому задоволення від їжі в цілому зменшується. Спробуйте трохи перемінити цей вислів, щоб і суп, і солодке здавалися однаково смачними.

Не варто казати: «Давай швидше!»

Спробуйте: «Нумо поспішімо!» чи «Подивимося, хто швидше одягне кросівки!»

Коли ви змушуєте дитину робити щось швидше, вона відчуває стрес, їй страшно, що вона запізниться і щось пропустить. Спробуйте змінити фразу так, щоб дитина відчула, що ви одна команда.

Не варто говорити: «Дай мені спокій!»

Спробуйте: «Що трапилося?» або «Будь ласка, дай мені хвилинку, щоб закінчити це, і ми поговоримо, добре?»

Якщо ви весь час відмахуєтеся від дитини, вона незабаром почне думати, що не варто просити у вас допомоги чи поради: ви ж завжди зайняті. Якщо людина отримує недостатньо підтримки в дитинстві, то, підростаючи, вона навряд чи захоче ділитися своїми думками та почуттями з батьками. Якщо ви не можете приділити увагу своїй дитині прямо зараз, спокійно попросіть її зачекати кілька хвилин, поки ви не закінчите свої справи.

Не варто казати: «Як тобі не соромно!»

Спробуйте: «Те, що ти робиш, мене засмучує, тому що…»

Ваша дитина може бути ще занадто малою, щоб зрозуміти, що таке сором. Ця порожня фраза не дає дитині уявлення про те, що вона зробила щось не так. Крім того, є дослідження, яке визначило, що почуття сорому може привести дитину до агресії. Постарайтеся пояснювати своїм дітям, що конкретно в їх поведінці було неправильним і як уникати цього в майбутньому.

Не треба казати: «Не плач!»

Спробуйте: «Що трапилося?» або «Чому ти засмутився?»

Плакати — це абсолютно нормально, навіть якщо причина, через яку дитина плаче, здається вам несуттєвою. Коли ми кажемо дитині «Не плач», ми тим самим зменшуємо важливість її переживань і змушуємо малюка думати, що його емоції не мають значення. Замість цього покажіть йому, що вам це важливо і ви хочете допомогти.

Не варто говорити: «Тут нема чого боятися!»

Спробуйте: «Я бачу, що тобі страшно. Я з тобою».

Першою фразою ви не заспокоїте свою дитину, якщо вона дійсно налякана. І знову ж таки, ви транслюєте їй послання, що її почуття не важливі. Постарайтеся співпереживати дитині, обговоріть, що викликало її страх.

Не варто казати: «Тому що я сказав “ні”!»

Спробуйте: «Час вимикати телевізор і сідати до уроків».

Перша фраза не дозволить дитині зрозуміти причину, через яку вона повинна робити те, чого ви від неї хочете. Замість цього дитина вирішить, що у неї немає ніяких прав і ви — той, хто вирішує за неї. Спробуйте разом зі зрозумілими інструкціями коротко пояснити, чому ви хочете, щоб дитина це зробила.

Не варто казати: «Я міг це зробити, коли був у твоєму віці».

Спробуйте: «Давай я покажу тобі, як це зробити!»

Всі діти розвиваються по-різному, і порівнювати дитину з іншою, в тому числі і з собою, не найкраща ідея. Замість цього спробуйте навчити своїх дітей робити те, що їм не вдається.

Не варто казати: «Ти мене розчаровуєш».

Спробуйте: «Те, що ти робиш, мене засмучує, тому що…»

Фраза «Ти мене розчаровуєш» дає дитині зрозуміти, що вона не виправдала ваших очікувань. Поясніть дитині, що ви відчуваєте через її дії, не використовуючи слова «розчарувати».

А у вас є діти? Чи використовуєте ви якісь з наведених фраз замість більш звичних, але шкідливих?

Тутка