Суржик в українській мові явище не нове – українці вже досить давно практикували писати іншомовні слова українськими літерами. Не будемо зараз занурюватися в історію, чому так сталося, але сьогодні в нашій мові чимало “штучних” слів, які люди часто-густо вживають у щоденному побуті і навіть не замислюються, що так говорити неправильно.

Звісно, можна все виправдати тим, що мова – жива, і історично ті чи інші слова увійшли в ужиток. Однак, якщо ви прагнете розмовляти гарною українською, тоді від суржика як соціолінгвістичного феномена треба відмовитися, і залишити його виключно як художній засіб, скажімо, щоб додати колориту чи посміятися з когось.

Зокрема, мовознавці радять попрощатися зі словом “шампіньйон”, яке широко вживають на позначення грибів.

“Треба обсмажити шампіньйони на маленькому вогні”, “У супермаркеті акція на шампіньйони”, “Я приготувала неймовірно смачний салат з шампіньйонами”, – чути звідусіль.

Проте, як йдеться на порталі Мова – ДНК нації у розділі “Антисуржик”, замість слова “шампіньйон” треба вживати правильний відповідник.

То ж як сказати “шампіньйон” українською? Є в українській мові чудове слово “печериця”. Ось яке пояснення цьому слова дає Академічний тлумачний словник української мови (СУМ):

“Печериця – їстівний гриб родини пластинникових із сірою або білуватою шапинкою на тонкій білій ніжці, який росте на полях, луках, городах, у садках і т. ін.; шампіньйон. Він з приємністю думав.., що на обід будуть сьогодні молоді печериці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 384); * У порівняннях. — Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його сипалась (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 312); Хто й коли збудував нашу хату, які майстри— невідомо. Здавалось нам, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 467)”.

Варто зазначити, що слово “печериця” має і переносне значення. У тому ж словнику знаходимо:

“Стара, зморщена або товста й присадкувата людина. Якось молода цариця Почала з царем свариться: “Дурню, — каже, — ти старий, Печериця і тюхтій!” (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 86); Сестра Євлалія (так звали стару печерицю) завела їх до монастирської трапезної (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 61)”.

Звідки ж тоді взялося слово “шаймпіньйон”? Це слово іншомовного походження. Як йдеться в етимологічному словнику, воно походить від фр. champignon, що означає просто “гриб”.

“Запозичення з французької мови; фр. champignon (ст. champaignon, champaignol) походить з народно-латинської мови; нар.-лат. (fungus) campāniolus “шампіньйон”, (букв.) “(гриб) польовий” є похідним від campus “поле”, – йдеться у словнику.

Будете здивовані, але у тлумачному словнику у редакції 1980 року це слово теж фігурує, тому, ймовірно, багато людей його активно вживають замість суто українського “печериця”:

“Шампіньйон. Те саме, що печериця. Незрозумілі терпкі пахощі лоскотали повітря. Так пахнуть шампіньйони й моховиті гірські валуни (Олесь Донченко, II, 1956, 78); Смакові й поживні якості шампіньйонів досить високі і наближають їх до найкращих серед їстівних білих грибів (Овочівництво, 1956, 435)”.

Отже, як бачимо, слово “шампіньйон” у словнику є, проте краще вживати суто український відповідник “печериця”, якщо хочете підкреслити чистоту своєї мови.

Крім того, варто правильно називати й інші гриби: “глива” замість “вешенка”, “підосичник” замість “підосиновик”, “Маслюк” замість “масльонок”.