Welcome to the Theatre! Актор Володимир Зубков.

Володіння англійською мовою у наш час є додатковою перевагою у різних сферах діяльності. А найкращий спосіб вивчити іноземну мову це, безумовно, зануритися у мовне середовище. Вступити у закордонний виш, поїхати разом з молодіжною спільнотою у волонтерський табір в Індонезії чи Перу, подарувати собі відпустку в екзотичній країні. Чудовий варіант – перегляд фільмів іноземною мовою в оригіналі або прослуховування і переклад пісень. А ще похід в театр на англомовну виставу, що наразі для більшості наших співвітчизників екзотика. Тим не менш, цілком доступна. Завітайте на виставу у ProEnglish Theatre в Києві – і ви з порогу зануритеся в англомовне середовище. 

ProEnglish Theatre – незалежний професійний англомовний театр України, роком заснування якого вважається рік 2018-й. Художній керівник театру, або ж Dream Maker, – режисер Олександр Боровенський. Але театр не відразу постав як театр. Спершу це був задум менш масштабний – акторська школа-студія, заснована у 2014 році.  Утім, школа особлива. І заняття, і вистави – усе в ній відбувалося англійською мовою. Причому англійської тут з нуля не навчали. Однією з умов для того, щоб стати студійцем ProEnglish Drama School, було володіння на належному рівні англійською мовою. Словом, акторська школа запрошувала на навчання англофілів, які б хотіли оволодіти театральним мистецтвом. Так одного дня поріг школи переступив Володимир Зубков. Нині він один з найуспішніших випускників ProEnglish Drama School, актор театру та кіно, експерт з акторської техніки Сенфорда Майзнера.

Якось у знайомої на її сторінці у Фейсбук Володимир побачив оголошення про набір на навчання в англомовну театральну школу в Києві. Особливих сподівань хлопець не мав, але вирішив прийти подивитися, що це таке. Очікував, що це буде чергова англомовна школа, де ставлять маленькі п’єски з метою вивчати мову. Але був приємно здивований. Виявилося, що це школа-студія, де всі розмовляють англійською. Для Володимира цей бік справи проблемою не був. У той час він, маючи диплом магістра маркетингу  головного економічного вишу України,  працював асистентом  і перекладачем британського підприємця, який мав кілька бізнес-проектів у Києві. Про кар’єру у мистецтві хлопець  навіть і не думав. Ще були англомовні друзі, та й усі фільми і книжки, які потрапляли у сферу зацікавлення Володимира, теж були апріорі англійською мовою. 

Як людина, яка, беручись до справи, опановує її досконально, молодий актор зосередив усю свою увагу на формуванні й вдосконаленні власне акторських навичок. Досить швидко до хлопця прийшло розуміння, що, окрім практики, вкрай необхідна теоретична база. Володимир почав шукати  інформацію онлайн і помітив одну дуже дивну річ. На початку ХХ століття видатний російський режисер й розробник унікальної акторської системи  Костянтин Станіславський передав свої знання в Америку. Декілька його учнів поїхали туди з метою поділитися досвідом, який вони отримали, вивчаючи систему Станіславського. Американські актори високо її оцінили. Праці Станіславського дуже швидко переклали англійською, і більшість акторів того часу вважали за необхідне їх вивчати.

Час минав, ці актори почали створювати свої театри, напрацьовувати власні техніки акторської майстерності, в основу яких було покладено систему Станіславського. Це був новий виток розвитку акторської теоретичної бази. Новими театральними теоретиками стали Лі Страсберг, Сенфорд Майзнер, Стелла Адлер. Тепер уже на їхніх техніках зростали цілі покоління видатних акторів. 

Що вразило Володимира Зубкова, коли він почав цим цікавитися, – то це те, що увесь цей пласт інформації був просто проігнорований на пострадянському просторі. Більшість книг американських театральних теоретиків навіть ніколи не були перекладені. Та для Володимира це аж ніяк не було перепоною, тож він став замовляти книги зі США і читати їх в оригіналі. Це були теоретичні праці таких авторів, як Стела Адлер, Сенфорд Майзнер, Ута Хаген.

Наполегливість у  теорії  та практиці театрального мистецтва далася взнаки: у 2016 році талановитий режисер Вадим Шапран запросив актора на зйомки англомовного короткометражного грального фільму «Must Escape». Прем’єра фільму відбулася на Канському кінофестивалі і невдовзі фільм став  лауретом багатьох кінофестивалей в Україні,  США, Німеччини, Канаді, Англії, Індії, Австрії, Нідерландах, Хорватії .У 2016 році він став переможцем у  кінофестивалі в Лос-Анжелесі «STAGE32 SHORT FILM CONTEST», а в 2017 році здобув звання «Кращий комедійний фільм» у категорії «GLOBAL SHORT FILM AWARDS» на Канському кинофестивалі. 

Володимир блискуче  зігра  роль Бадди – друга-спокусника головного героя, який заблукав між реальністю та вигаданим  світом. Це була його перша роль у кіно. 

У ролі Бадді, «Must Escape»

Нові знання та набутий досвід відкривали нові горизонти. Наступним етапом для актора стала його поїздка у США, Лос-Анжелес,  де він вивчав техніку Сенфорда Майзнера від його учня Алекса Тейлора. Це було серйозне випробування. Вимоги були дуже високими і, якщо відвідувач їх «не витягував», зі школи могли виключити. Володимир зумів успішно завершити навчання у школі, набувши безцінний досвід. 

В акторській студії Тейлора  у  Голівуді

Театр, що він дає відвідувачам? Розважає? Розвиває? Навчає? В ідеалі, усе разом. Театр – це коли цікаво, захопливо, коли тебе ведуть за собою, дарують цілий спектр емоцій, і ти навіть не помічаєш, як при цьому тобі доносять щось більш глибоке. Є навіть думка, що театр очищує. Перед тобою грають історію, і, якщо зіграно майстерно, історія завжди чіпляє. Ти як глядач проживаєш чужі життя і чужі долі за один вечір. Після спектаклю з глядацької зали виходиш трохи іншою людиною, якщо спектакль хороший – трохи кращою людиною.

Для актора театру дуже непросто виокремити щось із його репертуару. Кожна п’єса має щось своє цінне, власне, тому вона й з’явилася у репертуарі. Це вже відібрані твори. Однак на прохання порекомендувати якусь одну, особливу, п’єсу із поставлених у ProEnglish Theatre Володимир Зубков, на якусь мить замислившись, все ж порекомендував. Але дві п’єси, обмежитися однією у актора не вийшло. 

Перша – це вистава Ahses to ashes. Два дуже талановитих актори –   Павло Мороз та Юлія Сосновська – у таємничому світі, створеному британським драматургом, нобелівським лауреатом з літератури Гарольдом Пінтером. Чоловік і жінка знаходяться в одній кімнаті. Судячи з їхньої розмови, з ними в минулому трапилася якась трагедія і вони намагаються із цим розібратися. Але це текст Гарольда Пінтера, драматурга, у творах якого кожен побачить щось своє.

Друга – вистава The Birthday Party. Свого роду магнум опус Гарольда Пінтера, тобто його найкращий твір, «велика справа». У маленькому британському містечку є приватний готельчик, в якому живуть дивакуваті власники і їхній єдиний клієнт, також дивакуватий, музикант Стенлі. Вони живуть своїм життям, але одного дня у готель заходять двоє таємничих людей у чорних костюмах. Їхні розмови вказують на те, що вони з якоїсь секретної організації і шукають людину, яка начебто цю організацію зрадила.

Але, навіть зацікавившись репертуаром ProEnglish Theatre і маючи бажання побувати на виставах театру, однак виникають сумніви «а чи зрозумілим буде мені дійство на сцені?». Тож який рівень англійської має бути, щоб добре розуміти вистави ProEnglish Theatre? Насправді, не треба знати англійську аж на дуже високому рівні. Якщо актори гарно грають, то все і так буде зрозуміло. Адже театральне мистецтво має у своєму арсеналі багато засобів виразності, як вербальних, так і невербальних.

________________________

Художній керівник ProEnglish Theatre Олександр Боровенський якось висловився, що заснований ним театр від самого початку був націлений на англомовного глядача, «ми розуміли, що рано чи пізно наші актори опиняться в Голлівуді». Це були слова людини, яка має нестандартне мислення і вміє створювати унікальні мистецькі проекти. Людини, яка вірить у свою справу і у людей, з якими вона спільно цю справу творить. Хай як складатиметься доля акторів ProEnglish Theatre у подальшому, але вже зараз вони можуть претендувати на ролі в американських театрах. У даний час Володимир Зубков перебуває в Сполучених Штатах, і саме як актор. Уже найближчим часом він може зіграти на сцені одного з американських театрів. Однак, як каже сам Володимир, він не приїхав у США «підкорювати Америку». Він приїхав, щоб отримати те, що може дати йому ця країна, і дати їй те, що є достойного у нього.