- Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
- Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем.
- Люди не знають, кого вибирати, бо не можна ж вибрати когось з нікого.
- Кожному поколінню сняться свої кошмари.
- Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
- У кожного своя пустеля і свої міражі.
- Мудрість мужчини – промовчати, коли говорять стихії.
- Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.
- І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
- Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати.
- Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
- Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
- Я всіх люблю, аби не заважали.
- Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
-
Жах не в тому, що щось змінеться, – жах у тому, що все може залишитися так само.
- …і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
