You dont have javascript enabled! Please download Google Chrome!

Думки на вагу золота: 18 проникливих цитат Ліни Костенко

У своєму житті треба залишати місце й для свого життя. Така ніби проста істина, Але можна вік прожити й не знати...

Здушили сльози – не виходь на люди…
Болить душа – не виявляй на вид…

Самотнім добре – жодної розлуки…

Я чую дощ. Він тихо плаче правду, що я когось далекого люблю…

Маю тільки небо над собою,
Маю тільки душу при собі…

І захотіла просвітління. Забуття.
Нірвани.
Порятунку від сум’яття думок…

Життя – така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?

А як подумать,- що таке душа?
Як той казав, це -горизонт до Вісності…

Сахається розгублена душа,
Почувши раптом тихі кроки щастя…

Щасливиця, я маю трохи неба
І дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
Живого нерва не було в мені….

А спомин – це таке щось неповторне,
Таке щось невимовне і сумне.
Що коли він крилом своїм огорне,
То це уже ніколи не мине…

І минатиме час, нанизавши
Сотні вражень, імен і країн,
На сьогодні, на завтра, назавжди! –
Ти залишишся в серці моїм…

І як тебе тепер забути?
Душа до краю добрела…
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі…

Все буває в серці людському-
Тихий смуток і гордий гнів,
П’яне щастя і просто втома,
Чорний розпач і світлий порив.
І скорбота горя найбільшого,
І гнітючий тягар гіркоти…
Та нема тягаря страшнішого
Невагомої пустоти…

З душі у душу – найкоротша відстань.
Чому ж так часто транспорту нема?

Найвище уміння – почати спочатку життя,
Розуміння, дорогу, себе…

Єдиний, хто не втомлюється,- час…

Рідко зустрічаєш щирих і добродушних людей.
Простих, як польові квіти.
Навколо одні “орхідеї” і “нарциси..

У своєму житті треба залишати місце й для свого життя.
Така ніби проста істина,
Але можна вік прожити й не знати…


error: УВАГА: Контент захищено !!