fbpx

Недалеко від Тернополя росте лавандове поле. ФОТО

Недалеко від Тернополя росте лавандове поле. ФОТО
Недалеко від Тернополя росте лавандове поле. ФОТО

Романтичне духмяне поле розкинулося за мальовничим селом Зарубинці Збаразького району – буквально за 25 кілометрів від Тернополя.

Щоб помилуватися ніжно-фіолетовими квітами ароматної лаванди, не обов’язково їхати у французький Прованс. Романтичне духмяне поле розкинулося за мальовничим селом Зарубинці Збаразького району – буквально за 25 кілометрів від Тернополя. Поруч із лавандою заворожує погляд дивовижна феєрія барвистих квітів різних видів і сортів, які з любов’ю плекає збаражчанка Оксана Федчишин.

У СПАДОК – ЗЕМЛЯ І ЛЮБОВ ДО НЕЇ
– Для мене це і робота, і захоплення, – каже господиня квіткової долини. – Дуже люблю землю. Іноді здається, що навіть більше, ніж квіти. У дитинстві літні канікули завжди проводила в Зарубинцях. Там і відпочивала, і до праці звикала. Вчитися було в кого. Моя бабуся Марія та дідусь Петро тримали велику господарку і обробляли городи. Бабця ніколи не сиділа без роботи. Маленька на зріст, моторна – вона трудилася, як бджілка. Мабуть, це від неї я успадкувала таке завзяття до праці. Коли не стало бабусі і дідуся, а за ними пішла у засвіти і моя мама, я отримала у спадок двадцять сотих городу біля хати і ще шістдесят за селом. Продавати за безцінь обійстя не хотілося, тож вирішила там господарювати. Зняла з горища квасолю і засадила нею увесь город. Урожай вдався добрий, але за нього тоді платили копійки. З тих пір квасолі не вирощую. Замість неї посадила квіти. Спочатку люди дивувалися, що ж я там роблю. Бо у всіх восени чорна земля, а я під зиму квіти саджаю. Тепер сусіди приходять помилуватися квітковою красою.

КОЛЕКЦІОНЕРКА КВІТІВ
А подивитися тут є на що. Тисячі квітів різних сортів і кольорів: арабіс кавказький, шавлія, гвоздики, лілейники, магнолія, гінкгобілоба, пряні трави, крокуси, очиток, адоніси, флокси, айстри, ґрунтопокривні троянди, альпійські кущі, клумбові квіти, декоративні злаки (міскантуси, овсяниці, житняк), декоративно-квітучі кущі (вейгела, бузок, жасмин, деція, мигдаль, форзиція, будлея, або метеликове дерево), в’юнкі ліани (жимолость, кампсіс). Цей список можна ще довго продовжувати. Але краще, все-таки, побачити цю красу своїми очима. Тут можна влаштовувати цікаві екскурсії та чудові фотосесії, а також набратися досвіду, як правильно доглядати за квітами.
– Іноді мені здається, що я цим займаюся все життя, – каже Оксана. – Люблю квітидо безтями. Вони радують мене з перших днів весни і аж до морозів. Флору постійно оновлюю. Сподобалася квітка – одразу купляю. Не шкодую на це грошей. Замовляю в Інтернеті, часто купую у бабусь на ринку. Буває, що квітка не дуже припала до душі, але у мене такої ще нема, а отже, треба купувати. Часом і не знаю, яка у квітки назва, але все одно її беру. Потім, коли розквітне, шукаю про неї інформацію в Інтернеті та книжках. Хтось колекціонує марки, хтось – грошові банкноти, а я – квіти. І отримую від цього неймовірну насолоду.

«KVITKAROSS»
Оксана Федчишин вирощує лише багаторічні рослини, які добре переносять наші зими і не потребують особливого догляду. Жінка каже, що її квітам потрібні лише сонце, полив і відкритий грунт. Тому нічим їх не підживлює. З бур’янами теж бореться вручну.
– Вирощуємо квіти всією родиною, – каже Оксана. – Тато відповідає за полив, тітка Софія і тітка Марія допомагають сапати, полоти і стригти рослини, дядько Василь керує мотоблоком. Крім того, тато садить для своїх потреб моркву, буряк і цибулю. Від картоплі ми відмовилися – її вигідніше купити. Наше квіткове господарство – це майже гектар землі: вісімдесят сотих власної і ще двадцять на тимчасове користування дали сусіди. Має воно і свою символічну назву – «Kvitkaross», яка походить від мого дівочого прізвища Росипко.

ОКРАСА І ПРИПРАВА
Свої квіти Оксана Федчишин продає переважно на ринку. Чимало висіває на природі. Її ароматні «вихованці» ростуть біля місцевої школи, прикрашають вони і «Хресну дорогу» біля сільської церкви. Кілька років тому Оксана закінчила у Львові курси з ландшафтного дизайну, тож тепер облаштовує клумби на приватних подвір’ях.
– Запити у людей бувають різні, – говорить квітникарка. – Одні просять засадити альпійську гірку, хтось бажає облаштувати традиційну квіткову клумбу. Досить популярними є грядки із пряних трав: оригано, чебрецю, селери, цибулі шніт. Вони одночасно і окраса грядки, і приправа у кулінарії. Також вирощую лікарські рослини – м’яту, мелісу, звіробій, ехінацею – і готую з них духмяні чаї.

ЗАРУБИНЕЦЬКИЙ ПРОВАНС
– Кожна квітка для мене по-своєму красива і дорога, але найбільше я люблю лаванду, – зізнається жінка. – Три роки я висівала її у грунт, але всі спроби були безрезультатні. І лише торік лаванда зацвіла. Відомий перський науковець, філософ і лікар Авіценна казав, що лаванда – це мітла для мозку і батіг для серця. Її вважають символом кохання, відданості і ніжності. Колись цю рослину вішали над дверима, бо вважали, що вона не впускає у хату злі сили. Її використовують у косметології, з неї виготовляють олію, яка живить і зволожує шкіру. Чимало рецептів з додаванням квіток лаванди пропонує і народна медицина. А чого лише вартує аромат лаванди! Він заспокоює і додає енергії.
Ця рослина, за словами квітникарки, досить невибаглива. Вона добре приживається як і в родючих чорноземах, так і в піщаних грунтах. Лаванда любить сонце і вологість. Квітне з кінця червня і до кінця липня. А якщо її вчасно обрізати, то у серпні вона знову зацвіте.
– Як тільки квіти починають розпускатися, я їх обрізаю, – ділиться досвідом Оксана Федчишин. – Тоді вони зберігають свій ніжно-фіолетовий колір і як сухоцвіти прикрашають у вазі кімнату. Для цих потреб я також вирощую кермек різних кольорів. Інших у вазу не ставлю. Для мене зрізані квіти – мертві. Люблю милуватися квітами лише на грядці. Тому для мене праця на полі – це відпочинок. Бо тут не лише квіти, а й бджоли, лелеки, метелики, перепілки. У цьому земному раю інше життя. Я тут набираюся сил, черпаю енергію і дихаю на повні груди.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА

Джерело