Потім – синонім слова Ніколи

Потім – синонім слова Ніколи

Нещодавно прочитала роман Наріне Абгарян “З неба впали три яблука”.

До глибини душі була вражена історією чоловіка, котрий купив на базарі туфлі. Він хотів одразу їх одягнути, проте його дружина вперлася: не жартуй. Одягнеш на недільну службу. Старий дуже образився, але дружина наполягала на різниці між святковою та буденною одежею. Літня пара повернулась додому і поки на плиті грівся наваристий борщ, він ліг відпочити і одразу помер. Вона поховала його, але нові туфлі не взула. Навіщо – вони ж нові. Покійник приходив до неї кожної ночі і дорікав у скупості. Довелося чекати на смерть дружини, щоб взути її в туфлі 45-го розміру.

Один знайомий з гіркотою згадував стару образу на бабусю. Ще в семирічному віці він приїхав в гості до бабусі на весняні канікули і попросив її відкрити яблучне варення. Однак, та не погодилася – вона заховала його на Зелені свята. Хлопчик спершу просив бабусю, але потім розплакався і пішов додому по колії – він не мав за що купити квиток додому. Бабуся два тижні не дожила до Трійці, а банку повидла вкрав один із сусідів – прихопив ще і вудочки, і банку для соління огірків.

 

У троюрідної тітки в комоді лежить класна картата спідниця, припасена на смерть.

– Вона вам подобається?
– Дуже.
– Так одягніть її.
– Прийде час.

З властивим мені запалом намагаюся довести, що неможливо отримати задоволення від спідниці, прямуючи в ній на кладовище, а ось причепуритися за хлібом – чудова нагода. Вона з розумінням посміхається і каже, що я ще юна.

Мої батьки вже декілька років відмовляються їхати до санаторію. Хворіють, п’ють літрами нурофен, але пройти курс лікування і прийняти радонові ванни – їх ніяк не можна вмовити. Тато мотивує це тим, що в країні йде війна і йому совісно займатися своїм здоров’ям, коли на сході гинуть люди.

Подруга іноді згадує горезвісну банку шпротів. Мама придбала її по якійсь мегапривабливій ціні і сховала на свято, не поглянувши на термін придатності. А коли година “х” настала, і на тарілці вже лежав підрум’янений батон, намащений майонезом, скибочки маринованого огірка і гілочки свіжого кропу, шпроти виявилися зіпсованими.

Синдром відкладеного життя дуже зручний. У нього можна замотатися, як в кокон і виправдати свої страхи та лінивство. Небажання діяти і приймати рішення. Ось підростуть діти, настане літо, вечір п’ятниці, Великдень… Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки або коли закінчиться війна.

З самого ранку ми чекаємо вечора. Увечері – новий ранок. Залишаємо на потім святкові скатертини, гарні слова, думки і мрії. Кращу роботу і кращий шматок.

Чекаємо слушної нагоди, відповідного моменту, першого місячного дня.

Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя – це те, що відбувається тільки зараз.

Джерело