Притча «Чим більше робиш добра, тим гірше до тебе ставляться»

Притча «Чим більше робиш добра, тим гірше до тебе ставляться»
Притча «Чим більше робиш добра, тим гірше до тебе ставляться»

Якщо ви людина від природи добра, то напевно вам знайоме Золоте правило: «Не роби добра – не отримаєш зла». На жаль, воно працює практично завжди, але чому так відбувається? Якщо це питання хоча б раз опинялося в вашій голові, то настійно раджу прочитати цю притчу, в ній ви знайдете відповідь, а головне зрозумієте, як жити з несправедливістю світу.

Одного разу до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, заливаючись сльозами, розповіла старця свою історію.

– Я не знаю, як мені далі жити … – з трепетом у голосі промовила вона. – Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира і відкривала їм душу … По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим могла. Я дійсно робила це все безоплатно, але натомість отримувала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто-напросто втомилася … Благаю, скажіть, як мені бути?

Мудрець терпляче вислухав і потім дав дівчині пораду:

– Роздягнися догола і пройдися зовсім голою по вулицях міста, – спокійно сказав старець.

– Вибачте, але я ще не докотилася до такого … Ви, напевно, з глузду з’їхали чи жартуєте! Зроблю я таке, то не знаю, що очікувати від перехожих … Ще хтось збезчестить або поглумиться наді мною …

Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.

– Ти соромишся вийти на вулицю голяка, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері, нарозхрист. Ти пускаєш туди всіх кому не лінь. Твоя душа – це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Їх душа повна зла і пороків – саме таку потворну картину вони і бачать, коли зазирають в твою чисту душу. Їм не вистачає сили і мужності, щоб визнати, що ти краще їх, і помінятися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих …

– Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? – запитала красуня.

– А ну підемо зі мною, я дещо тобі покажу … Подивися, це мій сад. Ось уже багато років я поливаю ці небаченої краси квіти і дбаю про них. Зізнатися чесно, я жодного разу не бачив, як розпускаються бутони цих квітів. Все, що мені доводилося бачити, – це прекрасні  квіти, які ваблять своєю красою і запашним ароматом.

Дитя, учись у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, – розкривай своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу хорошим людям. Іди від тих, хто обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче. Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. У тебе вони будуть тільки бачити потворне відображення себе.