Свято Миколая: дитячі вірші, пісні, сценарії, народні звичаї та прикмети

Свято Миколая: дитячі вірші, пісні, сценарії, народні звичаї та прикмети
Свято Миколая: дитячі вірші, пісні, сценарії, народні звичаї та прикмети

Скоро настане День Святого Миколая. Багато батьків вигадують, що подарувати своїм дітям на свято. В садках готують сценарії до Свята Миколая. Дітки вчать вірші про Святого Миколая, щоб вшанувати його.



Хто він, той святий Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти?

Хто він, той святий Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти? Легенда опівадає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали „батьком сиріт, вдів і бідних”. Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомірював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин – диких і свійських. Всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.

В Україні з давніх-давен відзначали свято Миколая з особливим шануванням. Напередодні 19 грудня хлопці, один з яких був переодягнений Миколаєм, обходили двори з піснею:

Ой хто, хто Миколая любить!

Ішов Микола лужком, бережком.
Святий Миколай, лужком, бережком….

Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить,
Тому святий Миколай
А всяк час помогай,
Миколає!

Ой хто, хто Його пам”ятає,
На поміч Його призиває,
Той із біди вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколає!

Ой хто, хто спішить в твої двори,
Сього Ти на землі і в морі
Все хорониш від напасти,
Не даєшь нам в гріхи впасти,
Миколає!

Миколай, молися за нами,
Благаєм Тебе із сльозами,
Тебе будем вихваляти,
Ім”я Твоє величати
На віки.

Вони раздавали подарунки дітям: цукерки, фрукти, горіхи тощо, а неслухняним залишали різку як перестрогу на майбутнє.

Подарунки від святого Миколая 

У нас, в Україні, діти, з ве ликим нетерпінням чекають 19 грудня. Діти напередодні свята пишуть листи до Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. Діти так чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая, навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно. Батьки потихеньку забирають ці листи і по змозі здійснюють їх бажання .

В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. До подарунків прив’язують символічну посріблену різочку – на згадку про те, що колись неслухняних дітей карали нею. (за   словами М.Прокопець)

Традиційним печивом на цей день є тістечка-медівнички “миколай чики”, якими обдаровують дорослих і дітей.

У ніч на Святого Миколая (Н.Наркевич)

Високо-високо в небі у ту ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.

Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!

Вірші про святого Миколая

Микола (М.Чумарна)

Котилося колесо та й стало в дворі:
А вже наше сонечко змаліло в горі.
Стала нічка темная – довга, як зима.
Ходить попід вікнами заспана пітьма.
Не ходи під вікнами, діток не буди –
Знов вернеться сонечко юним, молодим.
А щоб діткам затишно в білих снах жилось –
Ходить, ходить лагідно тої ночі Хтось:
Хтось несе даруночки сонним діточкам, –
Знає він і відає, хто на що чекав.
Кому гарну лялечку, а кому – санки,
Кому теплу шапочку, кому – чобітки.
А ще добру посмішку в усмішку вкладе –
Щоб були здоровими діти увесь день.
Щоб були здоровими діточки рідненьки –
Для землі, для сонечка, для тата і неньки.
Не покіне діточок у пітьмі ніколи –
Щедрий, милий, люблячий наш дідусь Микола….

І на другий рік прийди, дорогенький Миколаю (З.Филипчук)

Пізно у вечірній час
Миколай Святий до нас
Так тихенько приходив,
Так легенько залишив
Подарунки і гостинці,
Наче загадковий птах
У солодких ніжних снах,
Приходив, не розбудив
Нікогісенько із нас.

…. Ніби в шапці-невидимці
Снився зоряно й погас.

Але він ходив насправді!
Бо ж усі дитята раді,
Подарунки оглядають,
Зранку втішно розмовляють:
Ну, звичайно, це не тато….
Ні, казковий інший гість
Так солодощів багато
У мішечку б не приніс,
Як наш добрий Миколай.
Дякуєм. Не забувай.
І на другий рік прийди,
Щастя дітям принеси,
Дорогенький Миколаю,
Добрий віснику із раю.

Завтра в наш рідний край

Завтра в наш рідний край
Завітає святий Миколай,
Принесе в своїй торбинці
Для всіх дітей гостинці.
Я святого Миколая
У віконце виглядаю,
Жду даруночків, благаю,
Бо я слухав тата-маму.
Мій Святенький Миколаю,
Приходи скоріш, благаю.
Я до тебе помолюся
І тихенько пригорнуся.
Щастя дай моїй родині
І коханій Україні.

Святий Миколай (С.Майданська)

Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мала чи хлопчика?
Для кожного маг в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.

Миколай (М.Пономаренко)

Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він для всіх несе гостинці.

Лист до неба (Н.Наркевич)

Гей, пошлемо листочок до раю:
„Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! –
Вас прохають і хлопці й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,
До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.

Ми складаєм долоні маленькі
У молітві до Божої Неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А Антипка нам зовсім не треба!”
Гей, напишем листочка до раю:
„Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!”
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

Лист до Святого Миколая (Г.Черінь)

Святий Миколаю!
Я тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?
Навантажуй клунок.
Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м”якого –
Сам вже вибери якого.
Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку,
Та не справжніх, тільки цяцьку,
Щоб не їли забагацько.
Принеси цікаву книжку
Про кота, або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички
Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку – синю стрічку,
А найбільш – малу сестричку.
Щоб її я доглядала,
По годинах годувала
І у возику возила,
І ходить маленьку вчила….

Любий Отче Миколаю!
Я, звичайно, добре знаю,
Що цей список – аж задовгий,
Але ж Ти – незмірно добрий….
Принеси мені гостинців,
Скільки вміститься в торбинці:
Ані мало, ні багато –
Так, як скажуть мама й тато.

У ніч святого Миколая (І.Савицька)

Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.

У голівці сонні мрії…
…. Хмари, небо, зорі, рай….
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай…

На санчатах щедрі дари –
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ…

Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
„Ненечко, чи це мені?”
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон…

Народна мудрість:

Як випаде великий іней – на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозняний день – на уроду хліба й огородини.
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.

Сценарій до свята Св. Миколая „Свято Миколая у родині”

Мама (місить тісто ):
Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладувати на нього балабушки. Бери, помагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєш, то не буде вам дарунків.

Хлопчик: 
Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?

Мама: 
Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть просіть розказати тата. Він краще знає.

Дівчинка: 
Повідайте нам, тату.

Хлопчик: Повідайте!

Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів?
Мамо: Та а як же! Прийдуть. Казали, що прийдуть. А ти розкажи дітям, що просять.
Діти: Повідайте нам, тату!
Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте поруч….

То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю, служив Господу Богу і людям єпіскоп Миколай.

Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували в Ісуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його при цому не бачили. Приміром, в одної жінки вмер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона тепер утримувала малих дітей та хворих старих батьків. Одного разу прокидається вона, застилає ліжко, а під подушкою знаходить вузлик, набитий грішми. Здивувалась вона дуже. Помолилася Господу Богу, подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала на думці, що то робота Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св. Миколай допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і її рідні одужали. І було ще багато подібних випадків. Ото ж пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая.
Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.

Мамо: 
Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники по господарству.

Заходить дядько.

Дядько: Слава Ісусу Христу!
Мама: Слава навіки!
Тато : О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшься коло печі.
Дядько : Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.
Тато і мамо: Сідайте, грійтеся!

Дядько ( до дітей):
А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш?
Іду я ось щойно вашім подвір”ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне. Страшне   стоїть і ричить. Аж я злакався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути:

В хаті цій живе хлопчисько,
Називається Петро,
До науки він не дуже,
А до шкоди о-го-го!

– За кого б отой голос таке казав, чи не знаєшь?

Хлопчик схилив голову, йому соромно…

Мама: 
Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся!
Хлопчик : Я,….тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона… (плаче)

Заходять сусіди, куми. Вітаються та сідають.

Кум: А що це воно за веремія в хаті?
Ти що плачешь, Петрику? Певно, щось накоїв?
Кума: 
Та він же такий гарний хлопець, чи не міг він щось страшне скоїти? А вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда?
Хлопчик: Так!
Кума: Бачите, і він більше не буде. Не будешь?
Хлопчик: Ні, не буду!
Тато: Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоро св. Миколая стрічати.

Кум: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво Христове вже скоро, а ми не колядували.

Колядують. Стукіт у двері.

Мама: 
Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию.

Чути „А хто, хто Миколая любить?”

Св. Миколай: 
Слава Ісусу Христу!
Усі: Навіки слава!
Св. Миколай: Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте. А хто з вас молитву знає?

Дівчинка: 
Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться ім”я твоє,
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний
Дай нам сьогодні
І прости нам провини наші,
Як ми прощаємо
Винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого!
Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки.
Амінь.

Хлопчик: 
Боже Великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Полі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас усіх просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.

Св. Миколай обдаровує дітей, примовляючи:

Учися, дитинко, хай розум не спить,
Дорогу в науку всім треба любить…
Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденьки.
До школи щодня поспішайте, любеньки…

На прощання всі дякують Св. Миколая за ласку, добро. Він благославляє присутніх.

«Святий гість» – сценарій до свята „Святого Миколая»

Дійові особи: Святий Миколай, 1 Ангел, 2 Ангел, 3 Ангел,
Ангелики, Тарасик, Яринка, дівчинка, Вітер.

На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.

1 Ангел :
Ніч розкрила чорні крила,
Землю в темряву сповила.

2 Ангел: 
Сніг засипав всі дороги,
І поля, і перелоги.

3 Ангел :
Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.

1 Ангел: 
Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігає з метлою):
Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось метлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Замітає шляхи, ангели присвічують).

2 Ангел: 
О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієшь замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна….

Вітер: 
Добре! Я під небо злину,
Сіру плаху з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!

Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.

3 Ангел: 
Гляньте, місяць в небі світить!

1 Ангел: 
Вже чекають чемні діти
На святого Миколая.

2 Ангел: 
Ми йому на зустріч йдем.

3 Ангел: 
В кожну хату заведем.

Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи.

Чортик: 
Ой, холодна тут зима –
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче вліті!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!

Під звуки музики пританцьовує та співає: 
Ух, ух, ух, ух, ух….

Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач –
Грійся, чортику, та й скач!
(перестає танцювати) 
Трохи розігрівсь…. Та цить!
Чути здаля сніг скрипить!
Хтось надходить. На хвилинку
Заховаюсь за ялинку.
(Чортик ховається. 
Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)

Яринка: 
Чом, Тарасе, не видати
Ні одного агеляти,
Ні дзвіночків не чувати!
Може, Миколай Святий
Не прибуде до дітей?

Тарасик: 
Неможливо це, сестричко!
Ще хвилинку невеличку
Терпеливо ми заждім.
Миколай Святий в наш дім
Вірю, скоро завітає,
Він про нас всю правду знає.
Ми ж усі учились пильно,
Не вели себе свавільно,
І чужого научались,
Та й свого не відцурались.

1 Ангел: 
(непомітно вийшов з-за лаштунків, слухає розмову дітей, а потів мовить сам до себе) 
Добрі, гарні діти!
Як же ними не радіти?

Чортик: 
(вихиляється з-за ялинки) 
Не мої це друзі-діти!
Ні, не маю чим радіти!

Яринка: 
Ми до Господа молились,
Щоб багато дав нам сили,
Щоб багато дав охоти
Перешкоди всі збороти
І колись такими стати,
Як хотіли б тато й мати,
Як хотіла б вся родина
Й наша рідна Україна!

1 Ангел: 
Добрі діти, гарні діти,
України пишні квіти!

Чортик: 
Не мої це друзі, бачу –
З горя мало не заплачу.

Тарасик: 
(прислухається) 
Сестро, чуєшь?

Яринка: 
Це дзвіночки!

Тарасик: 
Ангеляток голосочки!

Яринка: 
Чуєшь, брате?
„Ту-ру-ру!”
Здаля чути дивну гру….

Тарасик: 
Ангелята, видно, грають,
Як Святого проводжають.

Дзвонять дзвіночки, грають труби, співаючи, виходять на сцену ангели.

Пісня ангелів (вальс) 
Сяють зорі, пізній час –
Спіть, малятка, лю-лі-лі!
В гості ми ідем до вас,
Чемні діточки малі,
Чи у місті, чи в селі.
Спить у білій льолі гай,
В”ється полем шлях пустий –
Саночками Миколай,
Друг дитячий, пресвятий,
Їде, їде до дітей…

Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків.

2 Ангел: 
Просим, глянь, Дідусю Божий:
Перед містом на дорозі
Ми зустріли цих дітей.

Святий Миколай: 
Мир вам, діти! ( благословляє)

Яринка: 
О, святий наш Миколаю!
Не прогнівайся, благаю,
Що Тобі на зустріч ми
Серед ночі і зими
Аж за місто вийшли з хати!
Ми хотіли привітати,
Поклонитися Тобі…

Тарасик: 
Правду мовим, далебі!

Святий Миколай: 
Добрі діти – вас я знаю!
Правду з ваших серць читаю,
З ваших синіх оченят –
Дуже, дуже з того рад!
Тільки ви вночі взимі
Не пускайтеся самі
Віддалік від ваших хат!

Тарасик: 
Ми гадали, слуги Божі,
Що поможем вам в дорозі,
Шлях у місто вам покажем,
Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай: 
Нам якраз туди пора,
Де чекає дітвора,
Щоб її дійснилась казка.

Тарасик: 
О, то просимо! Будь ласка!
Тут місток, там першій дім,
Парк і зал…

Святий Миколай: 
Хутчіш ходім!

Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висовується чортик і, смикнув Тарасика за рукав, відводить вбік.

Чортик: 
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає)
Брів снігами без кожуха,
Відморозив ніс і вуха.
Друзів тут моїх нема –
Все пропало…. все дарма!…

Чути завивання вітру, виходить вітер..

Вітер: 
Хто ти будеш?

Чортик: 
Друг я твій!
Перемерз я – розігрій!

Вітер: 
О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію…
(вітер з метлою женеться за Чортиком, той втікає)

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка: 
Ось ми в залі!
Погляньте – Олі, Галі
Ромки, Славки та Петрусі –
Українські діти всі!

Святий Миколай: 
О, спасибі, друзі браві,
Що дорогу показали!
За цю помічь, милі діти,
Буде вас Ісус любити,
А Ісусикова Мати
Все вам буде помагати.

Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до края сцени і благославляє громаду дітей:

Мир вам, любі! Ласка Божа
Ваші душі хай осяє!
А громада ваша гожа,
Мов чудова квітка-рожа,
Хай росте і розцвітає
Без пригоди злої, лиха,
Мамі, татові на втіху,
А народові на славу!

Ангели: 
Любі хлопчики й дівчата,
Вас вітають ангелята!

Святий Миколай   (до ангелів):
А скажіть, небісні дітки, –
Ви ж для них найліпші свідки –
Чи ті діти, що у залі,
Ті спереду і там далі,
Більші, меньші і маленькі,
Цілий рік були чимненькі?

Ангели (гуртом):
Так, вони були чемненькі,
Тата слухали і неньки.

Святий Миколай: 
А скажіть, небесні дітки, –
Ви для них найкращі свідки –
Чи молитву рідну знають?
Бога нею прославляють?
Чи шанують рідну мову,
Українське рідне слово?

Ангели: 
Так, і моляться, й читають,
Рідні пісеньки співають
Галі, Стефи, Марки, Олі,
Бо вчаться у рідній школі.

Святий Миколай ( до дівчинки у залі):
А ходи сюди, дитинко,
На коротку на хвилинку,
Розкажи нам, що ви, діти,
Тут навчилися робити?

Дівчинка ( виходить):
Я скажу усе, що знаю,
Пресвятому Миколаю:
Хоч малі ми дитинчата,
Поважаєм маму й тата.
Ми шануєм рідне слово,
Прадідівську рідну мову,
Рідні кніжечки читаєм,
Рідні пісеньки співаєм,
І молитвою, що мати
Нас навчила в рідній хаті,
Ми звертаємось до Бога
Про опіку й допомогу.

Святий Миколай :
Чи молилась ти, дитино,
За добробут в Україні,
За бабусеньку – сирітку,
За дідуня   і за тітку,
За ровесників дітей
І за рідних всіх людей?

Дівчинка: 
Ми всі молимось щоднини
За весь нарід України.

2 Ангел: 
Добрі діти, так і треба –
Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай: 
Бачу я, ви добрі діти –
Буде з того Бог радіти!
Хай же вам, мов сонце світить,
Захищає, мов покров,
Божа ласка та любов!
Не за плату-нагороду,
А тому, що чесні зроду,
Що шляхетні, не пусті,
Правді служите святій.
(до ангелів) 
Божі слуги, ангелята!
Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці
Мирославові, Галинці.
Роздавайте всім, як треба,
Подаруночки із неба.

Дівчинка: 
Дякуємо Тобі, Владико,
За утіху цю велику!

Яринка: 
Дякуємо Тобі, Святий,
Від усіх оцих дітей!

Тарасик: 
Обіцяємо добрими бути,
Слів Твоїх не призабути,
Завжди вчитися охоче,
Бо того Ісусик хоче,
І такими вирастати,
Як бажають тато, мати
І увесь наш рідний край!

Ангели (хором):
Всім вам Боже помагай!

Джерело