Про таких, як Світлана Савєльєва, кажуть: Жінка з великої літери. Справа не в зовнішніх даних, якими матінка природа її нагородила щедро, а в неповторній індивідуальності. Саме завдяки їй Світлану помітно відразу, де б вона не знаходилась. Неважливо, одягнена вона у вишукану сукню чи простенькі футболку з джинсами, з макіяжем чи без – стильність зримо відчувається. Звичайно, Світлана знає, як бути неповторною, бо її професія – стиліст, дизайнер. Хоча ні, не професія – покликання. Світлана каже, що з дитинства обожнювала шити, вишивати, плести, майструвати. І завжди відрізнялася тонким смаком. Повністю Свєта «занурилась» у фенш-індустрію років десять тому, до того чимало років свого життя присвятила роботі в держструктурах. Тож, коли рішення займатися улюбленою справою було прийнято, пірнула, у цю «хвилю», як дельфін. Хоча було важко.
В якості дизайнери Світлана вже дала життя близько тематичним 10 колекціям одягу та аксесуарів. Ось уже декілька років поспіль вона є офіційним стилістом грандіозного фестивалю стилю «Ретрофест», що проходить в Кам’янці-Подільському. Має цікавий досвід організації роботи школи моделей віку «сорок плюс» . « На цей час – каже Світлана, – моє щастя полягає в тому, що маю можливість цілком присвятити себе улюбленій справі». Тож це історія про жіночність і силу, терпіння й несамовиту працелюбність, віру в себе, любов до життя та людей.
– Свєта, як би ти охарактеризувала себе одним словом?
– Крейзі!
– Розшифруй, будь ласка.
– Крейзі – це одержима своєю справою людина. В найкращому сенсі цього слова. Це той, хто любить життя у всіх його проявах, уміє ним насолоджуватися, кайфує від нього. Не боїться пробувати нове, відкривати нові горизонти, навіть якщо вони далекі й невідомі. Уміє вчитися, крокувати в ногу з часом, а не плестися позаду нього. Крейзі – це коли ти молодий, незважаючи на вік, але мудрий, як змій, бо вже маєш досвід і вмієш робити висновки. Якось так! (сміється. Авт).
– Коли ти відчула, що дизайн – то твоє?
– Коли вчилася у школі. Але тоді таких понять, як «дизайнер», «стиліст» не було. Були модельєри. Звичайно, я себе модельєром не вважала. Але якось мене попросили зв’язати гачком мереживний комірець – побачили такий на мені. Я комірець зв’язала, і він вийшов настільки вдалим, що мені за нього заплатили аж п’ять карбованців. То були серйозні на той час гроші. Це був мій перший комерційний дизайнерський успіх. Ось тоді я зрозуміла, що можу заробляти на життя своїм відчуттям стилю і майстерністю.
– На твою думку, відчуття стилю – якість вроджена, чи набута?
– Вроджена, але її потрібно розвивати. Будь який талант можна «закопати», якщо не займатися саморозвитком. Мені пощастило, оскільки в нашій родині завжди був культ смаку, краси та витонченості. Мої захоплення рукоділлям підтримувалися. І не тільки рукоділлям. Для будь якої дитини важливо, щоб батьки її любили без усяких умов, просто тому, що вона є на цьому світі. Я завжди це відчувала. Пам’ятаю, коли звернули увагу, на те, що в мене великий розмір ноги, тато казав: це для того, аби ти впевнено трималась на землі. Зараз мене часто запрошують в якості ведучої івентів і я реально від цього кайфую. Поняття, «страх публічних виступів» мені невідоме. Як тільки буру до рук мікрофон, тут же знаходяться слова, які потрібно сказати.(посміхається. Авт). Вважаю, така впевненість закладається в дитинстві.
– Не страшно було залишати держслужбу з її стабільністю і «кермувати» у вільне «плавання», як стиліст та дизайнер?
– Маю принцип – завжди налаштовуватися на успіх. В той період у мене саме закінчився контракт з однією держструктурою. Світив новий багаторічний контракт. Постало питання – що робити далі? Я серйозно задумалася. Творчість мене неймовірно вабила завжди. Де б не працювала, куди б не переїздила разом з чоловіком-військовим, завжди шила й творила. Тоді зрозуміла, що на держслужбу, й взагалі на будь яку роботу в офісі більше нізащо НЕ ПО-ВЕР-НУ-СЯ! Настав час для повної реалізації мрій! Хвилювання було серйозним. Але не страх. Я багато працювала. Бувало, що до знемоги. Знову ж таки, мене підтримала сім’я – чоловік та син. Син і сьогодні допомагає, наприклад, в ролі діджея на показах. Хоча вже сама навчилася підбирати музику, компонувати її. Постійно вчуся новому. Знання за плечима не носити – це є істинна правда.
– Якою була твоя перша колекція й показ?
Називалась вона «White and Denim», це був 2013 рік. Історія створення колекції досить цікава. Моя подруга, дизайнера прикрас, розробила колекцію з хутра, деніму, перлин, коштовного каміння. Словом, це було надзвичайно оригінально та цікаво. Але! Прикраси є, а одягу немає. Тож вона звернулась до мене з питанням. Й колекція народилася! З деніму, білих портьєр. Працювала над нею разом зі своєю племінницею. Дуже талановита дівчина, це в нас родинне. «Родзинкою» колекції стали білі витинанки на білому полотні. Представили ми її у ресторанно-готельному комплексі Willa-Vita на різдвяному дійстві журналу краси та здоров’я Wellness.
– Знаю, що в тебе вже понад 10 колекцій .
– Так : «феєрія випускного балу», «проста колекція», «White&Denim”, різдвяна колекція «Червоне то любов, а чорне то журба», «Квіткова», «За крок до весни», «Сімейні традиції», «Весняне перетворення», «Квітка сакури», колекція реконструкція-ретроспектива купального костюма для фестивалю стилю «Ретрофест» New-Etno”
Сезонні колекціі капелюшків,сумок, прикрас, аксесуарів. Також працюю над створенням капсульних колекцій, себто сезонних речей, які гармонійно поєднуються.
– Скажи, як відбувається процес творення колекції? Є якісь правила, механізми?
– Навіть не знаю, як сказати… Колекція – це, перш за все, емоційні витрати. Їх потребує будь яка творчість. Ти «гориш» ідеєю, перебуваєш в пошуку. Це матеріальні витрати. Я прискіплива. Можу місяцями шукати підходящий для сукні ґудзик, чи «блискавку». Потрібно зібрати всів деталі, доповнення, адже якщо творити, то шедевр. Наприклад, матеріали та фурнітуру для сукні «Чорний шоколад» підбирала три роки.
– Як стиліст, скажи, що зараз в тренді?
– Індивідуальність! Вона завжди буде в моді, тренді, бренді, більше того – над ними. Її не купиш в найдорожчому магазині, вона твориться під особистість кожної людини. Тому, кажу відверто :не дуже люблю ходити крамницями, вибираючи одяг для клієнта. Хоча таке творення образу теж має повне право бути. Але! Модникам і модницям на замітку: сьогодні вважається ознакою несмаку вбиратися в одяг одного бренду. Тож експериментуйте!
– Як ти працюєш над образами?
– Маю «відкрити» людину, як той горішок, щоб побачити її зсередини. Зрозуміти її суть,характер, думки, сподівання. Фактично, виступаю в ролі психолога. Не вивчивши людину не можливо побачити її образ. Він має бути цілісним, органічним і «прилягати» до людини, мов рідна шкіра. Новий образ це не просто одяг. Люди приходять до мене за емоціями. Тому, як кажуть, стоматолог, юрист та швець у кожного має бути свій.
– Ти й дизайном капелюшків займаєшся.
– Це окрема історія. Одного разу вирішила прийняти участь у ретро-заїзді на велосипедах. Образ, відповідно, теж мав бути ретро. Обожнюю цей стиль, і вінтажні речі. З горища батьківського дому дістали велосипед «Салют», якому було більше 40 років. Це було справжнє ретро. Відмила його прямо у ванні, натерла до блиску серветками. Все що було потрібно змастила олією зі швейної машинки. Прикріпила звичайний лозяний кошик на багажник. Все це за один день. Надихнув образ британської леді з провінції. Тоді ж народився один з перших моїх капелюшків. Сказати чесно, виходячи на заїзд, навіть не знала, чи витримають шини велосипеда. Та все вдалося! Котилася вулицями заданим маршрутом у своєму британському образі і розуміла, що це мій зірковий час. В результаті – перше місце за найкращий образ. Згодом організатори одного ретро-заходу попросили мене про участь в ньому як ретро-стиліста. Запропонувала створити колекцію капелюшків, які й створила з вінтажних матеріалів. Процес творення капелюшків настільки надихнув, що працювала ночами. Так відбулась перша колекція капелюшків. Відтепер вони – моя «родзинка»!
– Працюєш зі статусними клієнтами?
– Головне, що має бути у мого клієнта – запит на індивідуальність. Якщо бачу, що людина моїх вібрацій, буду з нею працювати, навіть якщо фінансово це не дуже цікаво. Всіх грошей не заробиш, а енергетичну взаємодію, духовну й душевну схожість нічим не замінити.
– Які джерела натхнення для роботи ще маєш?
– Мандрівки, самоосвіта, відвідування музеїв, галерей, вернісажів, спілкування з цікавими людьми. Дизайн – процес багатогранний, має охоплювати всі сфери життя. Тому тільки цілісне вивчення усіх сторін життя дає можливість бути в курсі сучасних трендів, які базуються на історії. Нещодавно повернулася з Іспанії. Це вже 21 моя країна. Відвідала Барселону. Люблю вивчати характери та типажі людей з інших країн. Іспанці, наприклад, відкриті, щирі, доброзичливі. Що приємно: іноземці навчилися відрізняти нас і росіян. Ще приємніше те, що красивіших, ніж слов’янки жінок, в Європі немає. Кажу, як дизайнер і стиліст (посміхається. Авт) .
– Секрет успіху від Світлани Савельєвої.
– Віра в себе. Віра в успішність. Від слова «успіти», тобто, встигнути все. Позитивне мислення. Великий план і покрокове планування. Праця, праця і ще раз праця. «Ефект самозванця». Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться, так це працює.
Підготувала Оксана Калина