«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».

Про таких, як Світлана Савєльєва, кажуть: Жінка з великої літери. Справа не в зовнішніх даних, якими матінка природа її нагородила щедро, а в неповторній індивідуальності. Саме завдяки їй Світлану помітно відразу, де б вона не знаходилась. Неважливо,  одягнена вона у вишукану сукню чи простенькі футболку з джинсами, з макіяжем чи без – стильність зримо відчувається. Звичайно, Світлана знає, як бути неповторною, бо її професія – стиліст, дизайнер. Хоча ні, не професія – покликання. Світлана каже, що з дитинства обожнювала шити, вишивати, плести, майструвати. І завжди відрізнялася тонким смаком. Повністю Свєта «занурилась» у фенш-індустрію років десять тому, до того чимало років свого життя присвятила роботі в держструктурах. Тож, коли рішення займатися улюбленою справою було прийнято, пірнула, у  цю «хвилю», як дельфін. Хоча було важко.

В якості дизайнери Світлана  вже дала життя близько тематичним 10  колекціям одягу та аксесуарів. Ось уже декілька років поспіль вона є офіційним стилістом грандіозного фестивалю стилю «Ретрофест», що проходить в Кам’янці-Подільському. Має цікавий досвід організації роботи школи моделей віку «сорок плюс» . « На цей час – каже Світлана, – моє щастя полягає в тому, що маю можливість цілком присвятити себе улюбленій справі». Тож це історія про жіночність і силу, терпіння й несамовиту працелюбність, віру в себе, любов до життя та людей.

– Свєта, як би ти охарактеризувала себе одним словом?

– Крейзі!

– Розшифруй, будь ласка.

Крейзі – це  одержима своєю справою людина. В найкращому сенсі цього слова. Це той, хто любить життя у всіх його проявах, уміє ним насолоджуватися, кайфує від нього. Не боїться пробувати нове, відкривати нові горизонти, навіть якщо вони далекі й невідомі. Уміє вчитися, крокувати в ногу з часом, а не плестися позаду нього. Крейзі – це коли ти молодий, незважаючи на вік, але мудрий, як змій, бо вже маєш досвід і вмієш робити висновки. Якось так! (сміється. Авт).

– Коли ти відчула, що дизайн – то твоє?

Коли вчилася у школі. Але тоді таких понять, як «дизайнер», «стиліст» не було. Були модельєри. Звичайно, я себе модельєром не вважала. Але якось мене попросили зв’язати гачком мереживний комірець – побачили такий на мені. Я комірець зв’язала, і він вийшов настільки вдалим, що мені за нього заплатили аж п’ять карбованців. То були серйозні на той час гроші. Це був мій перший комерційний дизайнерський успіх. Ось тоді я зрозуміла, що можу заробляти на життя своїм відчуттям стилю і майстерністю. 

– На твою думку, відчуття стилю – якість вроджена, чи набута?

– Вроджена, але її потрібно розвивати. Будь який талант можна «закопати», якщо не займатися саморозвитком. Мені пощастило, оскільки в нашій родині завжди був культ смаку, краси та витонченості. Мої захоплення рукоділлям підтримувалися. І не тільки рукоділлям. Для будь якої дитини важливо, щоб батьки її любили без усяких умов, просто тому, що вона є на цьому світі. Я завжди це відчувала. Пам’ятаю, коли звернули увагу, на те, що в мене великий розмір ноги, тато казав: це для того, аби ти впевнено трималась на землі. Зараз мене часто запрошують в якості ведучої івентів і я реально від цього кайфую. Поняття, «страх публічних виступів» мені невідоме. Як тільки буру до рук мікрофон, тут же знаходяться слова, які потрібно сказати.(посміхається. Авт). Вважаю, така впевненість закладається в дитинстві. 

«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».
«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».

 Не страшно було залишати держслужбу з її стабільністю і «кермувати» у вільне «плавання», як стиліст та дизайнер? 

– Маю принцип – завжди налаштовуватися на успіх. В той період у мене саме закінчився контракт з однією держструктурою. Світив новий багаторічний контракт. Постало питання – що робити далі? Я серйозно задумалася. Творчість мене неймовірно вабила завжди. Де б не працювала, куди б не переїздила разом з чоловіком-військовим, завжди шила й творила. Тоді зрозуміла, що на держслужбу, й взагалі на будь яку роботу в офісі більше нізащо НЕ ПО-ВЕР-НУ-СЯ! Настав час для повної реалізації мрій! Хвилювання було серйозним. Але не страх. Я багато працювала. Бувало, що до знемоги. Знову ж таки, мене підтримала сім’я – чоловік та син. Син і сьогодні допомагає, наприклад, в ролі діджея на показах. Хоча вже сама навчилася підбирати музику, компонувати її. Постійно вчуся новому. Знання за плечима не носити – це є істинна правда. 

– Якою була твоя перша колекція й показ? 

Називалась вона «White and Denim», це був 2013 рік. Історія створення колекції досить цікава. Моя подруга, дизайнера прикрас, розробила колекцію з хутра, деніму, перлин, коштовного каміння. Словом, це було надзвичайно оригінально та цікаво. Але! Прикраси є, а одягу немає. Тож вона звернулась до мене з питанням. Й колекція народилася! З деніму, білих портьєр. Працювала над нею разом зі своєю племінницею. Дуже талановита дівчина, це в нас родинне. «Родзинкою» колекції стали білі витинанки на білому полотні. Представили ми її у  ресторанно-готельному комплексі Willa-Vita на різдвяному дійстві журналу краси та здоров’я Wellness

– Знаю, що в тебе вже понад 10 колекцій .

– Так : «феєрія випускного балу», «проста колекція», «White&Denim”, різдвяна колекція «Червоне то любов, а чорне то журба», «Квіткова», «За крок до весни», «Сімейні традиції», «Весняне перетворення», «Квітка сакури», колекція реконструкція-ретроспектива купального костюма для фестивалю стилю «Ретрофест» New-Etno”
Сезонні колекціі капелюшків,сумок, прикрас, аксесуарів. Також працюю над створенням капсульних колекцій, себто сезонних речей, які гармонійно поєднуються. 

– Скажи, як відбувається процес творення колекції? Є якісь правила, механізми?

Навіть не знаю, як сказати… Колекція – це, перш за все, емоційні витрати. Їх потребує будь яка творчість. Ти «гориш» ідеєю, перебуваєш в пошуку. Це матеріальні витрати. Я прискіплива. Можу місяцями шукати підходящий для сукні ґудзик, чи «блискавку». Потрібно зібрати всів деталі, доповнення, адже якщо творити, то шедевр. Наприклад, матеріали та фурнітуру для сукні «Чорний шоколад» підбирала три роки. 

Як стиліст, скажи, що зараз в тренді? 

Індивідуальність! Вона завжди буде в моді, тренді, бренді, більше того – над ними. Її не купиш в найдорожчому магазині, вона твориться під особистість кожної людини. Тому, кажу відверто :не дуже люблю ходити крамницями, вибираючи одяг для клієнта. Хоча таке творення образу теж має повне право бути. Але! Модникам і модницям на замітку: сьогодні вважається ознакою несмаку вбиратися в одяг одного бренду. Тож експериментуйте! 

Як ти працюєш над образами? 

Маю «відкрити» людину, як той горішок, щоб побачити її зсередини. Зрозуміти її суть,характер, думки, сподівання. Фактично, виступаю в ролі психолога. Не вивчивши людину не можливо побачити її образ. Він має бути цілісним,  органічним і «прилягати» до людини, мов рідна шкіра. Новий образ це не просто одяг. Люди приходять до мене за емоціями. Тому, як кажуть, стоматолог, юрист та швець у кожного має бути свій.

«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».
«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».

– Ти й дизайном капелюшків займаєшся.

Це окрема історія. Одного разу  вирішила прийняти участь у ретро-заїзді на велосипедах. Образ, відповідно, теж мав бути ретро. Обожнюю цей стиль, і вінтажні речі. З горища батьківського дому дістали велосипед «Салют», якому було більше 40 років. Це було справжнє ретро. Відмила його прямо у ванні, натерла до блиску серветками. Все що було потрібно змастила олією зі швейної машинки. Прикріпила звичайний лозяний кошик на багажник. Все це за один день. Надихнув образ британської леді з провінції. Тоді ж народився один з перших моїх капелюшків. Сказати чесно, виходячи на заїзд, навіть не знала, чи витримають шини велосипеда. Та все вдалося! Котилася вулицями заданим маршрутом у своєму британському образі і розуміла, що це мій зірковий час. В результаті – перше місце за найкращий образ. Згодом організатори одного ретро-заходу попросили мене про участь в ньому як ретро-стиліста. Запропонувала створити колекцію капелюшків, які й створила з вінтажних матеріалів. Процес творення капелюшків настільки надихнув, що працювала ночами. Так відбулась перша колекція капелюшків. Відтепер вони – моя «родзинка»!

– Працюєш зі статусними клієнтами?

Головне, що має бути у мого клієнта – запит на індивідуальність. Якщо бачу, що людина моїх вібрацій, буду з нею працювати, навіть якщо фінансово це не дуже цікаво. Всіх грошей не заробиш, а енергетичну взаємодію, духовну й душевну схожість нічим не замінити.

– Які джерела натхнення для роботи ще маєш?

– Мандрівки, самоосвіта, відвідування музеїв, галерей, вернісажів, спілкування з цікавими людьми. Дизайн – процес багатогранний, має охоплювати всі сфери життя. Тому тільки цілісне вивчення усіх сторін життя дає можливість бути в курсі сучасних трендів, які базуються на історії. Нещодавно повернулася з Іспанії. Це вже 21 моя країна. Відвідала Барселону. Люблю вивчати характери та типажі людей з інших країн. Іспанці, наприклад, відкриті, щирі, доброзичливі. Що приємно: іноземці навчилися відрізняти нас і росіян. Ще приємніше те, що красивіших, ніж слов’янки жінок, в Європі немає. Кажу, як дизайнер і стиліст (посміхається. Авт) .

Секрет успіху від Світлани Савельєвої.

– Віра в себе. Віра в успішність. Від слова «успіти», тобто, встигнути все. Позитивне мислення. Великий план і покрокове планування. Праця, праця і ще раз праця. «Ефект самозванця». Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться, так це працює. 

«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».
«Думайте й поводьтеся так, ніби ви вже досягли мети. Реальність підтягнеться».

Підготувала Оксана Калина